ЯГОЛЬНИК О.Г., ІЦБ УААН
Парламентські слухання на тему: «Про сучасний стан та перспективи розвитку сільського господарства і харчової промисловості України» відбулися в сесійній залі ВР України. Їх учасники - народні депутати, представники УААН, фермерських господарств, сільгоспкооперативів, аналізуючи ситуацію в АПК, озвучували різні ідеї й пропозиції щодо забезпечення продовольчої безпеки країни, мінімізації впливів внутрішніх та зовнішніх чинників, пошуку відповіді на доленосне для держави й села запитання: як реалізувати могутній потенціал аг-ропродовольчого комплексу України, який, за переконанням багатьох, є саме тим сегментом національної економіки, що може стати локомотивом її економічного розвитку, виконати свою історичну роль - стати головною рушійною силою по виходу з економічної кризи, в якій опинилася держава.
Тон у розмові - діловій, конструктивній - задав міністр аграрної політики Ю. Ф. Мельник. Торік, у зв"язку з набуттям членства в СОТ, відзначив він, агропромисловий комплекс України працював у якісно нових економічних умовах. Відкривши торгівельні кордони, держава більш гостро відчула наслідки світової фінансової кризи й притаманну їй ринкову нестабільність цін. Разом з тим, виробництво продукції, порівняно з 2007 роком, зросло на 17,5 відсотків. Одержання високого врожаю зернових та зернобобових культур (понад 53 мільйони тонн) забезпечило загальне зростання виробництва продукції рослинництва на 30 відсотків, а в сільгосппідприємствах понад 55. Приріст продукції тваринництва - 1 відсоток, і майже 7, завдяки ряду системних заходів щодо державної підтримки галузі, - у сільгосппідприємствах. Поголів"я ВРХ скоротилось, а з листопада - й поголів"я свиней. Однак, саме за рахунок тваринництва селяни завершили торік комплекс робіт в умовах фінансової нестабільності і обслуговували взяті кредити. Ситуація в тваринництві й зараз залишається надзвичайно складною, але в ряді регіонів стабілізується - оновлюється діюче виробництво на основі сучасних технологій, будуються потужні промислові комплекси.
Попри суттєве зниження цін на аграрну продукцію і збільшення витрат на її збирання та зберігання, сільгоспви-робництво торік було в цілому ефективним, отримало 4,8 мільярда гривень прибутку, що в свою чергу створило умови для нормальної роботи переробної галузі, а також зміцнення експортного потенціалу на світових ринках; АПК України з року в рік нарощує експортні поставки і стабільно забезпечує зовнішньоторговельний платіжний баланс по відповідній групі товарів. За оцінками МінАП у поточному маркетинговому році Україна посяде шосте місце в світі серед експортерів пшениці, четверте -експортерів кукурудзи, перше - серед експортерів ячменю, а також збереже провідне становище на світовому ринку насіння соняшнику й соняшникової олії.
Стабілізація підприємств сприяла оновленню матеріально-технічної бази галузі, зокрема, збільшенню закупівлі сільгосптехніки, обладнання, добрив, засобів захисту рослин та інших ресурсів. За останні два роки сільгосптоварови-робники придбали лише техніки і обладнання на суму понад 17 мільярдів гривень, в тому числі на 10 мільярдів торік. Сьогодні в АПК реально впроваджується близько 600 інвестпроектів майже на 23 мільярди гривень, в тому числі понад 470 у тваринництві.
В агропромисловому комплексі зосереджується - особливо в умовах фінансової кризи - одна з основних бюд-жетоформуючих та інвестиційних складових економіки держави. Торік надходження коштів до зведеного бюджету від агропромислового комплексу збільшилися на 40 відсотків і становили 17,3 мільярди гривень. Обсяг інвестицій в основний капітал галузі зріс на 12 відсотків, а рівень іноземних інвестицій - на 16. Надзвичайно ефективним стало впровадження бюджетної програми пільгового кредитування сільгоспвиробників, що започаткована з 2000 року.
Головним чинником позитивних тенденцій в галузі, що протягом останнього часу, особливо торік, мінімізував вплив елементів рецесії, на думку доповідача, була злагоджена робота усіх гілок влади по законодавчо-нормативному забезпеченню її розвитку, що в свою чергу, продукує подальше удосконалення принципів управління й організації виробництва, освоєння сучасних технологій, активізацію використання наявних матеріально-технічних ресурсів. цьому також сприяло збільшення фінансової підтримки, запровадження спеціальних режимів оподаткування, які саме й стали головними стимулюючими факторами інвестиційної привабливості.
Проте, зазначив міністр, нині АПК дедалі більшою мірою відчуває тиск негативних явищ, переважно пов'язаних зі світовою фінансовою кризою.
Уряди економічно розвинених країн у цій ситуації вдалися до застосування додаткових протекціоністських заходів щодо захисту своїх ринків продовольства та підтримки експорту. це особливо негативно вплинуло на стан справ у країнах з перехідною економікою, до яких належить й Україна.
Вступивши до СОТ, Україна не могла у невідкладному порядку застосувати захисні заходи, тому її ринок опинився у прямій залежності від кон'юнктури світового ринку й протекціоністської політики розвинутих країн. це спричинило суттєву нестабільність на ринку і зниження цін на сировину.
Даються взнаки й внутрішні чинники, - різке обмеження купівельної спроможності населення, зменшення експортних поставок, практично зупинене кредитування підприємств, валютно-курсовий фактор, зростання цін на енергоносії, а в харчовій промисловості й підходи щодо стримування цін з метою захисту внутрішнього споживача. В цих умовах, спираючись на підтримку громадських організацій, МінАП порушив питання щодо відміни декларування цін, регулювання рентабельності продукції масового попиту, заборони ввезення сільгоспсировини на давальницьких умовах та встановлення надбавок до тарифів при імпорті продукції сільськогосподарського напрямку (і знайшов розв'язання більшості з них).
Зупинившись на проблемах ряду підкомплексів, зокрема, бурякоцукро-виробництва, Ю.Ф. Мельник мав мужність визнати: на жаль, пропозиції щодо вирішення застарілих системних проблем бурякоцукрової галузі на загальнодержавному рівні досі не мали підтримки. Вдається розв"язувати в пожежному порядку лише окремі найбільш проблемні питання. це - встановлення доплат за вирощування цукрових буряків, а також регулювання мінімальних цін на цукор та цукрову сировину, квотування виробництва цукру для потреб внутрішнього ринку. Отже, необхідно остаточно визначитись щодо реструктуризації бурякоцукрової галузі. Для цього має бути впроваджена на загальнодержавному рівні відповідна програма, яка враховуватиме питання реструктуризації галузі, диверсифікації виробництва та вирішення соціальної складової.
Суттєво стримують розвиток галузі зволікання з розробкою ефективної системи її фінансового забезпечення, проблема якості продукції, неврегульованість ринку земель сільгосппризна-чення й відсутність у них достатніх ознак власності, що унеможливлює їх залучення до економічного обігу, знижує рівень інвестиційній привабливості АПК.
Наводилися й такі факти: аграрний сектор є однією з головних складових економіки України. Адже саме тут - 1315% загальної доданої вартості, на 911% формується бюджет, на 15-17 - експортний потенціал держави. А які бюджетні фінанси в його розпорядженні нині? Видатки аграрному сектору, зважаючи на фінансову кризу, передбачено в обсязі 8 мільярдів 774 мільйони гривень, що на 7,5 мільярдів менше, ніж торік. Значно зменшено видатки на підтримку тваринництва й рослинництва.
В умовах зменшення бюджетної підтримки, вважає доповідач, слід подбати про розвиток галузі через зняття обмежень торгівлі сільгоспсировиною й продовольством; надання податкових преференцій; недопущення збільшення акцизів на підакцизну аграрну продукцію; запровадження контролю за економічною обґрунтованістю цін на ресурси, зокрема, міндобрива й пальне з тим, щоб не допускати спекуляції в цьому сегменті агроринку.
Конче необхідно у невідкладному порядку вжити ряд заходів, що мінімізують кризові явища в АПК і забезпечать його виведення на нові інноваційні перспективи. Серед них: пролонгація кредитів, що їх отримали в комерційних банках підприємства галузі, і надання нових кредитів; збільшення видатків на фінансування бюджетних програм і здійснення фінансової підтримки підприємств галузі через механізм здешевлення кредитів бюджетної, тваринницької і рослинницької дотації, здешевлення придбання техніки; відновлення фінансування за бюджетними програмами з частковою компенсацією вартості складної сільгосптехніки вітчизняного виробництва; відтворення та підвищення родючості грунтів, здешевлення вартості страхових премій; виділення за рахунок стабілізаційного фонду додаткових коштів на підтримку фермерських господарств.
Зважаючи на жорсткий регламент, ряд проблем доповідач окреслив лише стисло. Учасники слухань поглибили розмову про болі села й доповнили пропозиціями щодо співпраці аграріїв із законодавцями й владою.
Актуальним і змістовним був, зокрема, виступ екс-міністра Ю.М. Карасика, який, за висловом головуючого -першого заступника Голови ВР України О.Лавриновича, й нині "має багато посад, звань і всіма знаний спеціаліст в аграрній галузі України". Позитивно оцінюючи діяльність міністра та міністерства в умовах фінансової кризи, яка випробовує економіку держави, людей і аграрний сектор у цілому, Ю.М. Карасик підкреслив: товаровиробники Всеукраїнського союзу сільгосппідприємств, повністю підтримують як основні напрями доповіді міністра Ю. Ф. Мельника, так і його позицію з інших питань, і якщо треба, то це та сила, що зможе захистити міністра, бо "стабільність міністрів -це стабільність аграрної політики".
Президент „Союзхарчопрому" (Київ) О.І. Юхновський піддав критиці минулорічні дії Мінфіну, який, при перенаван-таженні ринку України цукром, дав дозвіл на ввезення понад 80 тисяч тонн цукру з цукрової тростини.
- Я вважаю, - сказала президент корпорації „Бісквіт-шоколад"з Харкова, Герой України А. О. Коваленко, - якщо держава винайшла можливість дати стабільну ціну газу для металургів і хіміків, то те ж саме щодо ціни газу в 2009 году слід передбачити й для цукрової галузі. Безумовно, сільгосптоваро-виробники повинні одержати компенсацію за вирощування цукрових буряків. У протилежному випадку ми будемо переробляти цукрові буряки не вітчизняні, а цукор-сирець. Варто також передбачити для цукрової галузі скорочення або, точніше, лімітування залізничних тарифів на перевезення цукрових буряків. На жаль, сьогодні всі цукрові заводи вимушені свої майданчики для збирання цукрових буряків раз-міщувати на відстані не тільки 40-50 кілометрів від заводів.
Йшлося й про перекоси з держпід-тримкою різних типів підприємств. Наприклад, за статистикою дрібнотоварні селянські господарства виробляють 61 відсоток валової сільгосппродукції, але вони позбавлені нині будь-якої державної фінансової підтримки. В той же час лише 7 відсотків сільгосппідприємств отримали 3/4 всіх субсидій, а це майже 10 мільярдів гривень. Чи треба дивуватись, що при зростанні втричі, за останні чотири роки фіскальної державної підтримки, проблем у розвитку сільського господарства не поменшало. А це, в кінцевому підсумку, гальмує розвиток фермерства, пролетаризує власників земельних паїв, поширює безробіття, бідність і безнадію. Не міняють ситуацію й періодичні спроби уряду адміністративними, часто запізніли-ми засобами, зупинити сповзання АПК до тотальної кризи. Екс-міністр АПК, а нині народний депутат України, заступник голови Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин С.М. Рижук вважає: держава повинна створити рівні умови для усіх типів сільгосппідприємств й докорінно реформувати напрямки їх підтримки, а саме: а) перейти від виробничих субсидій до незалежних від обсягу і типу виробництва прямих платежів; б) створити рівні умови діяльності та доступу для всіх типів сільгосппідприємств з тим, щоб кожне маленьке дрібне підприємство мало перспективу стати крупнотовар-ним, а значить і конкурентоспроможним; в) диференціювати державну підтримку окремо для виробників сільськогосподарської продукції та окремо для розвитку сільської місцевості.
І, нарешті, остаточно відійти від валових показників розвитку сільського господарства.
Занепокоєння викликає, підкреслили С.М. Рижук, президент УАК Л.П. Козаченко, директор агрофірми „Єрчи-ки" (Житомирська область) В. О. Дідківський та інші промовці й те, що не призупиняється занепад соціальної інфраструктури в селі. Відтак, у сільській місцевості найнижчі рівень народжуваності і життя, мізерні зарплата й пенсія, найвищий рівень смертності, - деградують і вмирають сотні сіл, знищуються цілі галузі, стає нормою тотальна збитковість більшості сільгосппідприємств.
Отже, не спрацьовують діючі основні напрями аграрної політики в державі? І чи не потрібна нова концепція аграрних трансформацій, зміна стратегії розвитку організаційних форм господарювання, більш чітке визначення основних пріоритетів національної стратегії відродження села й сільського господарства і того, яка з форм господарювання на селі є найоптимальн-ішою і найефективнішою в наших умовах?
Учасники слухань рекомендували парламенту, насамперед, розглянути законодавчі акти, що спрямовані на забезпечення розвитку агропромислового комплексу та мінімізації впливу фінансової кризи. Аграрії вважають, що слід прискорити доопрацювання та внести на розгляд більш як 20 законопроектів, зокрема: «Про державний земельний кадастр», «Про державний земельний іпотечний банк», «Про ринок земель», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо консервації та агрохімічної паспортизації земель)» та ін.
Чи достукалися промовці до тих, хто виробляє державні рішення, які ляжуть в основу довготривалої програми розвитку галузі? Важко сказати. Голова Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин М.В. Присяжнюк констатував: депутати-аграрники довго домагались цих слухань, але вийшло так, що влада автономно сама собі працює, аграрії -самі по собі. Якщо чільники МінАП в повному складі були на слуханнях, то представники низки інших гілок влади навіть не взяли в них участі. А хіба проблеми АПК не стосуються Мінфіну, ряду інших міністерств і відомств? Прикро, що не було на цьому заході ані Президента чи прем"єр-міністра, ані віце-прем"єра, а це ж галузь галузей, яка представляє третину всього населення країни. Тут найнижчі рівень життя і заробітна плата, занедбаний стан інфраструктури, соціальної сфери, масове безробіття. Має рацію Ю.М. Карасик: держава мусить негайно повернутися обличчям до аграрного сектора, стати тут керманичем. Історія доводить: кризи долаються саме через розвиток агропромислового комплексу.