БОНДАР В.С., ФУРСА А.В., ШУТЕНКО О.М.
Основою економічної оцінки виробництва цукрових буряків, як і решти сільськогосподарських культур, мають бути документально-засвідчені витрати в технології вирощування й збирання та їх аналіз.
Однак фінансово-господарська звітність у галузі буряківництва нині знаходиться в такому стані, що зробити глибокий аналіз її функціонування стає неабиякою проблемою. По-перше, у фінансових звітах сільськогосподарських підприємств відсутня калькуляція витрат виробництва, що включаються до собівартості цукрових буряків. По-друге, звітні форми ЦСУ щодо обсягів виробництва цукрових буряків і їх реалізаційних цін за різними каналами відображають що завгодно, але не реальну картину. Так, за 2008 рік більш-менш достовірними можуть бути економічні показники тільки по цукроси¬ровині, яка реалізована сільгоспвиробниками безпосередньо переробним підприємствам. Решта цукрових бу¬ряків, що реалізована «за іншими каналами», а, в основному, на даваль¬ницьких умовах, надто важко піддається фінансово-документальному аналі¬зові. Найбільшу плутанину в бухгал¬терську звітність вносять саме давальницькі схеми переробки цукросирови¬ни й реалізації цукру. «Рекордсменами» по давальницькій сировині в 2008 році були: Волинська область - 79%, Чернігівська - 70%, Київська, Івано-Франківська - 69%, Житомирська - 62%, Вінницька - 63%. Відтак, рівень рентабельності виробництва цукрових буряків згідно з даними ЦСУ на Волині становив 29%, на Житомирщині - 23%, Івано-Франківщині - 22%, Київщині -14%, Вінниччині - 19%. Такий збіг не випадковий. За середньої ціни реалізації 218,9 грн./т у Житомирській об¬ласті вона складала 150 грн., Одеській
- 162, Миколаївській - 178, Черкаській
- 172 грн./т. Низький рівень оплати за сировину є також у Волинській, Вінницькій, Дніпропетровській, Київській, Рівненській, Чернігівській областях.
Тонна цукросировини в Тернопільській області, судячи з попередньої звітності ЦСУ, в 2008 році коштувала 378,6 грн. Цей факт також важко ринку ефективність виробництва цукрових буряків залежить не тільки від реа-лізаційної ціни та місцевих умов вирощування, а значною мірою від квоти виробництва цукру і права господарства продавати сировину за цінами квоти та імпортних тарифів. Надлишкова кількість цукрових буряків в умовах ринку може бути реалізована за реально-діючими цінами тільки на світовому ринку. Тому в ринковій економіці феномен України 2006 року з перевиробництвом цукру - при значних його запасах - просто був би неможливим. Як неможливий там і піддається аналізу - надто схожий він на новітню «сіру» схему ухиляння від сплати податків.
Середній рівень рентабельності фабричного буряківництва в 2008 році по Україні становив 7,4%. Однак, у 13 регіонах із 23, у т.ч. й ряді крупних, виробництво цукрових буряків було збитковим. Найбільш прикро з цього приводу за Вінницьку, Житомирську, Київську, Волинську, Черкаську області - колишній авангард буряківництва.
У цілому, з точки зору економіки, буряківництво України, не зважаючи на певний ріст урожайності, знаходиться у занепаді. І на це є ряд об'єктивних і суб'єктивних глибинних причин. Головним недоліком функціонування буря-коцукрової галузі є те, що вона не повністю регулюється ринковим поряд¬ком, як це робиться в ЄС та інших роз¬винених країнах світу, у т.ч. і в наших сусідів - Польщі, Білорусії, Росії, Мол¬дові. Так, у Республіці Білорусь 4 модернізовані цукрозаводи виробили торік понад 0,5 млн. т цукру, в той час як 70 українських - 1,6 млн. т. В умовах зворотній феномен, за яким з утаємниченої згоди зацікавленої групи людей зупиняється виробництво цукрових буряків на рік і більше, різко скорочуються посівні площі та одночасно падає ціна реалізації з 186,0 до 157,6 грн. за тонну. Нинішній стан галузі є саме результатом таких рішень 2007 року.
Вже сьогодні в Україні відчувається тривога за те, чи вистачить цукру з урожаю 2009 і 2010 МР для потреб внутрішнього ринку. Питання дуже не просте. Подальше скорочення власно¬го виробництва та перехід на імпортований цукор для України означає стратегічну поразку, а фактично - капітуляцію на цукровому ринку. Уступка нашої країни світовій спільноті у вигляді 260 тис. т цукрового імпорту згідно умов СОТ, 2% ввізного мита на цукор-сирець, ліквідації квот „В" і „С" для вітчизняного виробництва дуже значна й вразлива.
Отже, проблема росту ефективності виробництва, особливо в період фінансової кризи, досить складна. Основним завданням, крім заходів підвищення урожайності і цукристості, на перший план виходить відчайдушна економія матеріально-грошових і трудових ресурсів на вирощуванні і збиранні коренеплодів цукрових буряків.
Як же оцінити економічну ефективність виробництва цукрових буряків поточного року?
На початку 2009 року науковці-економісти Інституту цукрових буряків УААН з допомогою спеціалістів НАЦУ „Укрцукор", Торгового Дому „Насіння", ряду корпорацій, зокрема „Укррос", науковців УААН, а також окремих фермерів визначили прогнозований рівень витрат виробництва 2009 року окремо для урожайності 60, 50, 40, 30 і навіть 20 т/га. При цьому практично збережено науково-рекомендований рівень мінерального живлення та захисту рослин. Так, для урожайності 60 т/га передбачено внесен¬ня 1430 кг NPK у фізичній вазі, відповід¬но для 50 т/га - 1175 кг, 40 т/га - 870 кг, 30
З урахуванням рівня реалізаційних цін 2008 року загальні витрати виробництва в умовах 2009 року можуть скласти: для 60 т/га - 10,0 тис. грн./га за собівартості 167,3 грн./т, 50 т/га - 9,1 тис. грн./га і 182,6 грн./т, 40 т/га - 7,6 тис. грн./ га і 190,1 грн./т, 30 т/га - 6,2 тис. грн./га і 207,3 грн./т, 20 т/га - 4,4 тис. грн./га і 218,6 грн./т (табл. 1).
За встановленої закупівельної ціни на цукрові буряки 183,33 грн./т без ПДВ та без доплат тільки урожайність 60 т/ га зможе виявитись рентабельною з рівнем 9,6%, та 50 т - з 0,4%, решта буде збитковою.
Доплати з розрахунку 750 грн. на 1 га, які затверджено для урожаю 2009 р., зможуть значно поліпшити становище, але забезпечити високий рівень рентабельності також неспроможні.
Так, для 60 т він може бути 17,1%, відповідно для 50 - 8,6; 40 - 6,3; 30 - 0,5
і 20 т - 1,0%.
І лише доплати з розрахунку 1500 грн./га дозволили б досягти нормального рівня рентабельності - відповідно 24,5; 16,8; 16,1; 12,6 і 18,2%. Тобто, занижений рівень реалізаційної ціни на цукрові буряки знову може стати негативним фактором у розвитку галузі, і в умовах росту світової реалізаційної ціни на цукор його необхідно буде обов'язково переглядати.
Значне занепокоєння викликає низький рівень насичення сівозмін цукрови¬ми буряками, їх постійне порушення, прак¬тично тотальна деформація сировинних зон цукрових заводів, збільшення радіусу доставки коренеплодів для переробки, особливо на Лівобережжі та на Півдні України. Якщо в дореформений період оптимальною вважалась відстань перевезення коренеплодів цукрових буряків в Україні до 30 км, то в середині 90-х вона виросла до 40-50 км, а останнім часом наближається до 90-100, а подекуди й до 120 км.
Підрахунки показали, що витрати з перевезень 1 тонни цукрових буряків КамАЗами з причепами на відстань 30 км дорівнюють 13,2-14,1 грн., на відстань 60 км - 25,8-27,5 грн., 90 км -38,3-40,9 грн., 120 км - 51,0-54,5 грн., тобто збільшуються у 3,8 рази (табл. 2).
Усе це тому, що практично зникли райони щільного інтенсивного бурякосіяння. Лише шість областей України можна віднести до суто бурякосійних: Полтавську, Вінницьку, Тернопільську, Хмельницьку, Київську і Харківську. Та й то в силу функціонування там крупних холдингів, у яких також багато проблем. Втратили або втрачають статус буряко¬вих - Сумська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська, Миколаївська, Чернігівська, Житомирська області. Щоправда, відмічається деякий прогрес в окремих, зокрема Рівненській області. Проте, з року в рік рясніють своєю злиденністю посіви в степовій частині Криму, Херсонській, Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій областях, де їх за визначенням не може бути.
Практично скоротили виробництво цукрових буряків середні й дрібні виробники. У багатьох господарствах замість науково-технічного прогресу
Повну версію статті з розрахунковими таблицями читайте в паперовому виданні Журнал "Цукрові буряки" №4 2009.