Іноземні гібриди цукрових буряків: «за» і «проти»

Бондар В.С. - кандидат економічних наук, Літвіновська Л. А. - начальник технологічного відділу, компанії «Кристал»

Наше вітчизняне бурякоцукрове виробництво динамічно втрачає свої міцні в минулому позиції. Після певного підйому у 2006 році, коли було вироблено 2,6 млн. т цукру, у 2009 році воно опуститься до виробництва лише 1,3 млн. тонн. Тому не дивно, що українські виробники із заздрістю звертають свої погляди на Францію, де урожайність цукрових буряків сягає 80 т/га і вихід цукру 10-12т/га, Німеччину, Іспанію та інші. І не тільки звертають погляди, а й переймають і застосовують у себе все, що в цих країнах є прогресивного і ефективного: насіння селекційних інофірм, посівну і збиральну техніку, технології, засоби захисту та інше. І при цьому практично відкидають все вітчизняне, в тому числі і те, що давало й досі може мати позитивний ефект.

Піонерами у запозиченнях, точніше у прямому придбанні іноземного насіння і техніки, виступають провідні вітчизняні компанії-холдинги, які вирощують цукрові буряки на десятках тисяч гектарів. І, безсумнівно, мають у зв'язку з цим певні успіхи. Зростає урожайність, можливо, у когось зростають прибутки. Але, як не дивно, валові збори цукросировини в цілому по Україні падають, економічна ефективність не зростає. Середня рентабельність виробництва цукрових буряків  за останні 5 років дорівнює всього 1,1%. Не збільшується вихід цукру в його загальне виробництво на цукрових заводах. Особливо у роки з несприятливими погодними умовами, яким виявився і нинішній, 2009-й.

Але про це трохи нижче.

А зараз кілька загальних зауважень з приводу бездумного надання переваг всьому іноземному перед вітчизняним і об'єктивності (коректності) при подібних запозиченнях і зіставленнях. Наприклад, Україну можна і потрібно критикувати за низьку урожайність у порівнянні із урожайністю у Франції, але обов'язково потрібно при цьому мати на увазі, що довжина вегетаційного періоду для цукрових буряків у Франції дорівнює 220 діб, а максимальною в Україні є 160 діб, тобто у 1,375 раза меншою; а якщо вегетація починається у травні, то 135 діб, або у 1,6297 раза меншою. Тепер уявімо собі ситуацію, при якій цукрові буряки з минулорічною урожайністю 35,5 т/га змогли б рости торік ще додаткових 85 днів із середнім (дуже заниженим) приростом за декаду 30 грамів. Тоді б ми додатково одержали (8,5х30х35,5) 21,675 тонн коренеплодів на кожному гектарі при густоті 85 тис. га. А разом урожайність була б на рівні 35,5 т/га+ 21,7 т/га=57,2 т/га. Чим не Європа? Плюс до всього у Франції об'єктивно більш сприятливе атмосферне зволоження, температурний і радіаційний режими. Крім того, значні площі посівів цукрових буряків у фермерів на штучному зрошенні (в т.ч. із артезіанських колодязів) і т.д.

І, звичайно ж, переваги в селекції, насінництві, механізації, технології переробки на цукрових заводах, у соціальних стандартах, регулюванні ринку, управлінні і т.д., тобто в загальній культурі землеробства і соціуму.

Саме тому бурякосійні країни по географічній осі - Іспанія - Франція -Бельгія - Великобританія одержують по 70-80 т цукрових буряків з гектара. Країни, де довжина вегетаційного періоду коротша і дорівнює ~ 190 діб - Італія - Люксембург - Австрія - Німеччина - Данія, середня урожайність вже значно нижча -51-66 т/га, і, насамкінець, країни по осі Туреччина - Україна - Польща - Білорусія - Прибалтика, Швеція, Фінляндія з довжиною вегетаційного періоду 160 діб мають середню урожайність 36-48 т/га.

Все це - об'єктивні обставини. Щодо суб'єктивних факторів , то в межах України їх найгустіше. Тому вона і відстає за виробництвом цукру від сусідньої Польщі, Білорусії, і, навіть, Російської Федерації, де вегетаційний період для культури цукрових буряків ще коротший. Якщо узагальнити суб'єктивні фактори розвитку бурякоцукрового виробництва України, то вони зведуться до низки негативних явищ, тенденцій і прямих порушень принципів регульованої ринкової економіки в бурякоцукровому підкомплексі АПК, практичної відсутності державної стратегії розвитку галузі в досить складному конкурентному середовищі, невміння вести бізнес-проекти, використовувати досягнення світової і вітчизняної науки для стабілізації і підвищення ефективності виробництва. Саме творчо використовувати, а не сліпо і бездумно копіювати.

До чого це призводить, покажемо на результатах вирощування цукрових буряків іноземної селекції, захоплення якими стало останнім часом повальним, і порівняємо їх з результатами вирощування коренеплодів з насіння вітчизняних гібридів.

Відразу віддамо належне іноземній селекції і відмітимо, що вона створила коренеплід більш досконалої форми і хімічного складу, ніж українська.

Так, за даними АОЗТ «Кристал» у вітчизняному коренеплоді в сухій речовині розчинних нецукрів міститься ~ 10%, а в іноземному всього ~1,4%; м'якоті у вітчизняному коренеплоді в складі сухої речовини 20%, у зарубіжному 16,8%. Рослина цукрових буряків іноземної селекції має більш досконалий листовий апарат, на 20% менший, ніж в Україні, але активніший в кінці вегетації. Цукру практично однаково - 70%. Відомо, що хімічний склад коренеплоду, особливо вміст в ньому К, Na та альфаамінного азоту, суттєво впливає на вихід цукру при переробці сировини на цукрових заводах. За даними того ж АОЗТ «Кристал», одержаними на матеріалах Київської і Черкаської областей, зменшення вмісту зазначених нецукрів в коренеплодах у 2,0-2,5 рази дає додатковий вихід цукру на рівні 0,64-0,71 абсолютного процента, що при врожайності 50 т/га становить +3,4 ц/га.

Крім переваг за хімічним складом коренеплодів іноземні гібриди часто переважають у виробництві українські за урожайністю, отже збором цукру з одиниці площі, та за якістю посівного матеріалу. Іноземне насіння має високу схожість - 96-100%, доброякісність - 95-98%, а, головне, високу енергію проростання; воно, як правило, дражоване, інкрустоване, добре захищене від шкідників і хвороб (стимулятори росту не застосовуються, дає рівномірні і дружні сходи.

Ці обставини і спонукали переважну кількість товаровиробників переходити на насіння сортів іноземної селекції - німецьке, французьке, шведське, бельгійське та інше. Якщо до 2000 року в Україну ввозилось не більше 10% іноземного насіння від річної потреби, то в 2000 р. - 35%, в 2007 р. - 40%, в 2008 р. - 62,8%, а в 2009 р. - орієнтовно  75-80%.

Ринок насіння гібридів української селекції звузився, таким чином, до 25%.

Але, чи виправдано це? Невже в Україні немає достатнього генетичного матеріалу , а наші вітчизняні гібриди завжди поступаються іноземним буквально за всіма параметрами? Ні, це не так. Останнє покоління українських гібридів, а саме, «Український ЧС 72», «Уманський ЧС 90», «Уманський ЧС 97», «Олександрія», «ВЕСТО» та інші, які мають потенціал урожайності 60-70 т/га і більше при цукристості 17-18%, до того ж вони володіють широкою біоадаптивністю, тобто пристосованістю до різних, часто несприятливих, грунтово-кліматичних умов зон бурякосіяння.

Не поступаються за урожайністю і цукристістю та переважають за стійкістю до несприятливих погодних умов українські гібриди і попереднього покоління. Так, у 2008 р. на одній із сортодільниць Республіки Білорусь один із гібридів уманської селекції дав урожайність понад 800 ц/га.

Тоді у чому ж справа?

А вона, насамперед, у нашому господарському безладді і розхлябаності. В Україні, по суті, зруйнована чітка в минулому система насінництва, доведена до зубожіння матеріально-технічна база вітчизняної селекції, закриті або зруйновані, за рідким виключенням, насіннєві заводи; ринок насіння деформовано, довгий час на ньому панували різні фальсифікати, що і спонукало провідні вітчизняні фірми звернути свій погляд на захід.

Віддамо належне інофірмам - експансію на український насіннєвий ринок вони провели класично, хоч і не завжди за правилами. Пішло в хід все - і митний демпінг, і заниження реалізаційних цін на посівну одиницю до 40 євро всередині країни (зараз 1 пос. од. коштує 120 євро, а скоро буде коштувати 150-200 євро), і матеріальне заохочення покупців та інше.

Але чи виграє від цього буряківництво країн, куди проникає іноземне насіння, подивимось нижче. Принагідно виразимо подяку фахівцям АОЗТ «Кристал» під керівництвом визнаного аналітика бурякоцуцукрової галузі О.С. Зайця за об'єктивно підготовлені і надані матеріали, що використовуються у даній статті.

Порівняємо для початку два бурякосійні райони Російської Федерації з різною питомою вагою вітчизняних і іноземних сортів та одержані ними кінцеві результати.

Як свідчать приведені дані, при значних перевагах іноземних сортів у Аненському районі щодо розміру посівних площ і рівня урожайності остаточних переваг в кінцевому результаті - виробництві цукру в розрахунку на 1 гектар, іноземні сорти не мали (різниця +0,05% є несуттєвою). Вирощування їх, безумовно, було дорожчим в зв'язку  з тим, що вже саме насіння було в 4 рази дорожче за вітчизняне.

А тепер покажемо, як повели себе вітчизняні і іноземні сорти у надто важких погодних грунтово-кліматичних умовах 2009 року на території України і центральних чорноземних областях Росії.

Спочатку про погодні умови.

У зоні бурякоцукрового поясу України і ЦЧО Росії у другій половині вегетації протягом 40-90 діб тривала жорстка посуха, яка призвела до того, що вміст вологи в одному шарі ґрунту не перевищував 15-30 мм, що значно нижче від оптимального. Це стало причиною ущільнення ґрунту, його цементування і розтріскування, та масового ураження рослин кореневими гнилями, паршою та іншими хворобами.

Окремі рослини втратили листя, навкруги коренеплодів утворилися лунки, з яких вони легко витягувались. На деяких ділянках кількість рослин з повністю засохлим листям становила 25-70%. Коренеплоди з таким листям втратили тургор і майже всі були муміфікованими. В ряді рослин відмічено слизистий бактеріоз, каверни, наповнені в'язким слизом темного кольору. І, звичайно ж, а таке спостерігалось і в попередні роки, значно більша ступінь ураження за таких умов була саме в іноземних сортів. Це показано на нижче наведеній стовпчиковій діаграмі. Як бачимо, вітчизняні гібриди більше, ніж у два рази, є стійкішими від іноземних щодо пристосованості до несприятливих погодних умов вегетації.

Приведені дані ні в якій мірі не применшують позитивних якостей і гідності сортів іноземних фірм, взятих самих по собі. Вони високопродуктивні, мають чудові технологічні якості, які в найбільш повній мірі проявляються в оптимальних умовах саме у себе на батьківщині та при ідеальних умовах вирощування в Україні та Росії. Але в складних грунтово-санітарних, агротехнічних, та екстремальних погодних умовах названих країн вони не тільки не мають переваг, а в силу значно вищої ступені урожайності часто завдають збитків. Це факт, з яким потрібно рахуватися і інофірмам, і вітчизняним виробникам. Крім того, навіть тоді, коли із іноземного насіння одержують високий врожай і цукристість, ні за яких сприятливих умов цей урожай не проявляє здатності до надійного зберігання. А так як зберігання цукрових буряків в господарствах і на бурякопунктах цукрових заводів є неминучим, то до втрати від хвороб у період вегетації додаються ще значні втрати при зберіганні. З цим також потрібно рахуватись. Остання якість іноземних гібридів є їх чистим негативом, що підтверджується цілим рядом експериментальних даних, як в Україні так і в Росії.

Так, у пробах по визначенню технологічності найбільш поширених іноземних гібридів «Баккара», «Крокодил» і «Портланд», взятих у Вінницькій області на 01.09.09 р. фітопаталогічні показники і захворювання коренеплодів виявились наступними:

Аналогічні фітопатологічні показники і ступінь ураження хворобами одержані при аналізі трьох проб коренеплодів, вирощених у Російській Федерації, а саме сортів «Баккара», «Промета», «Каскад».

А ось данні Російської федерації  щодо здатності вітчизняних та іноземних гібридів до різних строків зберігання. На діаграмі 2 чітко видно, що при короткостроковому зберіганні - до 15 діб російські сорти втрачають в підсумку 2,5% виходу цукру, сорти Адванти - 7%, Сінгенти - 8,5%, KWS - 9%, Даніско-Сід - 10%. При середньостроковому - до 40 днів відповідно - російські - 7,5%, Адванти - 13%, Сінгенти - 16%, KWS - 18%, Даніско-Сід - 21%. А при тривалому - до 60 днів - російські - 12%, Адванти - 22,5%, Сингенти - 24%, KWS - 25% і Даніско-Сід - 27,5%. А це означає наступні розрахункові втрати виходу цукру, в центнерах на 1 гектар посіву. В якості контролю прийнята урожайність 50 т/га і вихід цукру (без зберігання) - 13%:

Розрахункові втрати цукру при різних строках зберігання сировини

Абсолютно зрозуміло, що така значна ступінь ураження приносить відповідні збитки господарствам і цукровим підприємствам.

Наприклад, спеціалісти Воронезької області в 2006 році підрахували, що фактичні втрати від вирощування іноземних сортів на території регіону становили 305,5 млн. карбованців (понад 10 млн. дол. США), або по 3500 крб. на кожен гектар посіву. То чи потрібно після цього так безоглядно захоплюватися іноземними сортами і не бачити переваг своїх власних.

До речі, питання стійкості українських та російських сортів та гібридів до несприятливих ґрунтових та поганих умов стійкості їх до гнилей заслуговує на більш глибоке теоретичне осмислення і використання в практиці селекції фабричного буряківництва. Дослідження вітчизняних вчених в цьому напрямку велись давно і ними було доказано, що властивість вітчизняних цукрових буряків протистояти гнилям тісно пов'язана з підвищеним вмістом зольних елементів в коренеплоді. Відновлення таких досліджень було б зараз досить актуальним. Що стосується технологічних якостей коренеплодів вирощених в Україні і в Російській Федерації, то їх можна показати на результатах аналізів вищеназваних проб, відібраних у 2009 році у Вінницькій області (с.Чечелівка) та Воронезькій обл. (ТОВ „Победа" с.Белянка, ЗАТ „Нива" с.1-Ценяєво, ЗАТ „Восход" с.Бершаково). Ці результати  наступні:

Вінницька область

Як бачимо, в усіх трьох випадках відношення  K:Na не збалансоване і дорівнює 1,65:1,0, 2,07:1,9 при нормі 5:1, до того ж вміст K в 2 рази нижчий від необхідного. А це посилює схильність коренеплодів до вірусних хвороб і знижує стійкість до зберігання.

Високий вміст альфа амінного азоту 0,058% впливає на зниження чистоти бурякового соку, яка дорівнює 86,9%, що нижче норми. Необхідно відмітити, що на розвиток хвороб також суттєво впливає порушення агротехніки вирощування, відхилення від раціонального чергування культур в сівозміні, неякісний обробіток ґрунту, незбалансованість елементного живлення, зокрема, надмірне внесення азотних добрив та інше.

Російська Федерація

Як свідчать приведені показники, технологічні якості іноземних гібридів, вирощених як в Російській Федерації, так і в Україні далекі від ідеальних і вимагають значного поліпшення, а також врахування факторів місцевого значення: погодних умов, рівня удобрення, обробітку ґрунту, умов зберігання тощо. Тому не потрібно виносити огульної оцінки любому гібриду - іноземному чи вітчизняному, без достовірних замірів нормативних і фактичних втрат в конкретних умовах не тільки господарства, а й окремого поля. Однак, деякі загальні висновки з одержаних результатів досліджень можна зробити:

• практично всі перевірені іноземні гібриди в умовах вирощування в Україні і Центральних Чорноземних областях Російської Федерації мають схильність до значного ураження хворобами, як під час вегетації, так і при зберіганні; в роки з аномаліями погоди ці ураження значно посилюються;
• коренеплоди іноземних гібридів практично не придатні до тривалого зберігання на бурякопунктах і вимагають переробки «з коліс»;
• вирішальне значення в оцінці технологічних якостей коренеплодів як вітчизняного так і іноземного походження, крім цукристості, мають такі показники, як вміст калію, натрію і альфаамінного азоту, особливо співвідношення K:Na, що в значній мірі впливає на вихід цукру, вміст цукру в мелясі і на чистоту очищеного бурякового соку;
• гібриди цукрових буряків вітчизняної селекції проявляють стійкість проти хвороб в 2,0-2,2 рази вищу, ніж іноземної;
• крупним і середнім цукробуряковим фірмам та фермерам не рекомендується огульно захоплюватись сортами іноземної селекції в силу названих вище причин, а практикувати вирощування цукрових буряків на площах у співвідношенні 50:50 чи іншому;
• питання позитивного чи негативного впливу сортів іноземної селекції на ефективність цукрового виробництва в Україні в цілому потрібно додатково вивчити більш глибоко, досконало і всебічно;
• позитивні досягнення іноземної селекції щодо удосконалення технологічних якостей коренеплоду і рослини цукрових буряків в цілому необхідно ввести в практику вітчизняної селекції та фабричного буряківництва;
• вітчизняні селекція, насінництво і фабричне бурякоцукрове виробництво вимагають глибокого реформування на базі досягнень як світової так і вітчизняної науки і техніки.